День соборності України

Тема. Україна – моя Батьківщина.

Мета: поглиблювати  знання учнів про нашу країну – Україну; привернути увагу учнів до історії виникнення свята — Дня Соборності України; ознайомити з історичним минулим; донести до свідомості дітей важливість цієї історичної події; розвивати мислен­ня, пам'ять; виховувати любов до України.

Обладнання: карта України; державні символи; ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

І. Організація учнів до уроку.

Слухання пісні Н. Май «Калинова  Україна».

ІІ. Повідомлення теми години спілкування.

1.     Обговорення змісту пісні.

- Яка наша Україна?

- Чому так співається в пісні?

2.     Розповідь вчителем легенди про Україну.

- Через віки і бурі лихоліть залишили нам пращури легенду. І ви її, будь ласка, збережіть, перекажіть онукам, друзі милі!

- Колись давно Бог створив народи і кожного наділив землею. Наші ж предки кинулися шукати собі землю пізніше, але  землі їм вже не дісталося.

От вони й прийшли до Бога. Дізнавшись, чого до нього при­йшли люди, запропонував їм Бог чорну землю.

- Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть інші народи.

— Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишилася для раю. Там є усе: ріки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте: якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні — належатиме ворогові.

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сього­днішнього дня. А країну свою назвали Україною.

-         Сьогодні ми багато цікавого довідаємося про нашу країну – Україну.

ІІІ. Робота по розкриттю теми.

1.     Вступне слово вчителя.

- Україна – чудова, прекрасна країна. Не даремно Бог сказав, що це земля, яка залишилася для раю.

1.     Робота в групах.

- Для того, щоб ви відчули красу нашої рідної землі, попрацюємо в групах. Перед вами -  пазли. Якщо ви їх правильно зберете, то відвідаєте різні куточки нашої країни. (Діти складають пазли із зображенням моря, гір, степу, лісу.)

- Які куточки краю ви склали? (Демонструються на екрані).

2.     Робота за фотоетюдами, розміщеними на дошці.

3.     Словникова робота.

-         Все це наша Україна.

-         Якими іншими словами можна назвати Україну? (Батьківщина, Вітчизна, рідний край, рідна земля).

-         Що ж для вас є Батьківщина?

4.Читання учнями віршів.

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина —- це ліс осінній,

Це домівка твоя і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина — це труд і свято,

 Батьківщина — це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.

Батьківщина — це рідна мова,

Це дотримане чесне слово.

Край, де ми народились,

 Де ростем, живемо,

Батьківщиною ніжно

 І з любов'ю зовемо.

І ліси, і рівнини,

 Ріки,гори, поля —

Все це наша Вкраїна,

Неозора земля.

Рідний край, рідний край,

Ти Вкраїно наша.

Різні в світі землі є,

Але ти найкраща.

Ми всі діти українські,

Український славний рід,

Дбаймо, щоб про нас, маленьких,

 Добра слава йшла у світ!

5.  Перегляд презентації «Моя Україна».

6. Розповідь про День Соборності України.

-                      Сьогодні Україна — незалежна суверенна держава. Але чи завжди було так?

-                      Звичайно, ні.

-         Щороку 22 січня весь український народ із удячністю зга­дує тих героїв, які боролися за об'єднання усіх національно - демократичних сил українства, хто словом і багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукра­їнської єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмель­ницького, Гетьманщини.

22 січня 1918 році у Києві на площі Святої Софії зібралося багато людей. У церквах били у дзвони. Вулицями крокувало українське військо. Гучно звучали оркестри. Майоріли національні прапори.

—         Саме цього дня було оголошено документ, що мав назву Чет­вертий універсал першого українського уряду, який був створений 1917 року у Києві. У цьому документі записано, що Україна проголо­шена самостійною державою — Українською Народною Республікою,

-         А через рік, того самого дня, на площі Святої Софії в Києві було проголошено про об'єднання всіх українських земель в одну спіль­ну Соборну Українську державу.

До цього часу Україна поділялася па Лівобережну та Правобе­режну. Польща прагнула приєднати до своїх земель західну части­ну Україпи, а на східпі території зазіхала Росія.

Увесь народ був розділений за політичними інтересами. Існува­ли Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) і Українська На­родна Республіка (УHP).

22 січня 1919 року Західна Україна об'єдналася з Наддніпрян­ською Україною з дотриманням усіх належних урочистостей, щоб зміцнювати і будувати єдину державу.

В Акті злуки проголошувалося: «Однині воєдино зливають­ся століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України, За­хідноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угор­ська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковіч­ні мрії, якими жили, і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина, незалежна Українська Республіка».

Соборність — надзвичайно важлива і символічна, адже об'єднання українських земель — це заповітна мрія нашого народу.

6. Створення віночка єдності українського народу. (Учні вирізують з кольорового паперу квіти і наклеюють віночок навкруг карти України).

7. Читання учнями віршів.

Квітку у садочку.

Зернятко у полі.

Пташку, що в гайочку,

Гори, ріки, доли,

Хату, шлях, будівлю,

Сонце в небі синім

 Ми звемо чарівним

Словом — Батьківщина.

Маленькі наші ноги,

Та знають свою путь.

На службу Україні

Як виростуть, підуть.

Маленькі наші руки,

Та кріпнуть і ростуть.

На службу Україні

Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас серденька,

Та щирі в них чуття,

Любити Україну

Будуть ціле життя.

Маленькі наші ноги,

Та знають, куди йти.

На службу Україні

Йдім, сестри і брати.

Все, що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край нам над усе!

Присягаєм край наш рідний

Над усе любити.

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

Ми живемо під небом ясним,

А навкруги шляхи, поля

І села, і міста прекрасні —

Це рідний край, моя земля.

У небі райдуга барвиста,

Краплини сонця золоті,

А діти — це маленькі іскри

В долонях рідної землі.

Ми щирих друзів на гостину,

Завжди чекаєм у добрий час.

Нові часи на Україні,

На Україні все гаразд!

У тебе є, сину,

Велика родина —

Велика-велика сім'я.

Найкраща країна —

Твоя Україна,

Родина твоя і моя.

Калина і м'ята,

І батьківська хата,

Безкрайні пшеничні поля;

І горда єдина

Твоя Україна

Так ніжно тобі промовля:

— Гордися, мій сину!

Я — вільна, єдина;

Трудящий народ наш, як рій.

Калинова врода

І вічний добробут

 У кожній оселі моїй.

8. Малювання малюнка «Мій рідний край».

9. Символи України.

- Символи — це зна­ки, умовні позначення чи предмети, які характеризують державу, відображають її історію, традиції, побут, прагнення народу.

У ст. 20 розділу І Конституції України записано:

«Державними символами України є Державний Прапор України,

Державний Герб України, Державний Гімн України».

Державний герб — офіційна емблема держави. Він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, державних документах. Його мета — в лаконічних символах дати уявлення про державу,  її історію, суспільний лад.

Золотий тризуб на синьому тлі — Держав­ний Герб України — символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь, волелюбність українського народу.

Тризуб вважається відображенням триєдності життя. Це — батько, мати і дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Також тризуб вважають символом християнської віри українців в Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Золотий тризуб ще у давнину був символом державної влади. Запровадив його князь Во­лодимир Мономах. Якщо уважно придивитися, можна прочитати слово «воля». (Вчитель демонструє зображення Державного Герба України.)

Державний Прапор України — символ міці й неза­лежності держави. Полотнище українського прапора — синьо-жовте. Поєднання таких кольорів означає мирне безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану — симво­лом мирної праці й достатку. Український прапор має досить давнє походження. Поєднання жовтого і синього кольорів зустрічалося не тільки за часів козацтва, а й набагато раніше — за княжої доби Київської Русі.

Синій, як море, як день, золотий —

Рідний свій прапор високо несім!

 Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте — на ньому волошки цвітуть.

Гляньте — жита в ньому золото ллють.

 З жита, з волошок наш прапор ясний.

 З неба і сонця, як день весняний.

Україна — це небо блакитне,

А в тім небі — зірки золоті,

Сяють нам з високості привітно

Ці два кольори, ніжні й прості.

Україна — це жовта пшениця

І блакитні волошки у ній.

Гей, як любо кругом — подивися! —

В тій країні коханій моїй!

Угорі — небозвід оксамитний,

А внизу — колосисті поля.

Край вітчизняний, край наш привітний —

Рідне небо і рідна земля.

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

 Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є — народом —

Українським, в Україні.

- Національний гімн — це урочиста пісня країни, сим­вол державної єдності. Він звучить на ознаменування сили, слави і могутності держави. Співають і слухають гімн стоячи. Наш гімн називається «Ще не вмерла України...». Слова написав Павло Чубинський, музику — Михайло Вербицький. (Учні слухають гімн України.)

І V. Підсумок уроку.