Покоління Z

     До покоління Z належать діти, народженні після початку ХХІ століття. Вони прийшли у цей світ у цифрову епоху і вже ніколи не зможуть уявити своє життя без інтернету та різноманітних гаджетів. Від самого народження вони звикають жити у світі без кордонів, але з однією поправкою, дуже часто цей світ обмежений екраном.

    Якщо дотримувати «Теорії поколінь», то всі люди, які народилися в один час і отримали схожий досвід у дитинстві, мають однакові цінності. Саме вони й відрізнятимуть їх від людей інших поколінь. Наприклад, люди, які народилися під час війни, дуже боятимуться голоду і цінуватимуть працьовитість, а вже їх діти, більш щасливі та вільні, шукатимуть відпочинку та самореалізації.

   Що ми знаємо про дітей Z: можливості

Ці діти не ставлять зайвих запитань —  вони «гуглять». Вони не запитують дорогу у перехожих — вони шукають потрібне місце за допомогою навігатора. Вони роблять покупки в інтернеті, причому не завжди в тій країні, у якій живуть.

    Інформація та її сприйняття

Ще з дитинства люди Z починають аналізувати величезні обсяги інформації. Найголовніше — вони також можуть швидко знайти потрібні відповіді, відкинувши зайве.  Діти водночас виконують домашнє завдання, переписуються із кількома друзями в соцмережах та месенжерах і розмовляють з дідусем, а на фоні ще Смарт-TV демонструє фільм, за сюжетом якого вони встигають стежити. Здібність водночас бачити та сприймати інформацію із різних джерел сприяю значному збільшенню швидкості сприйняття.

   Діти «Зет» звикли до легкодоступності інформації, оскільки їм не потрібно чекати та заучувати. Малюки не чекатимуть на свій улюблений мультфільм, вони попросять батьків увімкнути його, а старші діти впораються самі. Їм не потрібно вивчати напам’ять телефони батьків та друзів — це все робить за них техніка. Більш того, їм не потрібні номери телефонів, адже для цього є безліч соціальних мереж.

   Графіки і терміни

Два попередніх покоління звикли жити «від дзвінка до дзвінка»: до дитячого садочку о восьмій, на урок після дзвонику, на роботу з дев’ятої до шостої. Підростаючи, діти Z проявляють нелюбов до чітких графіків та розкладів. Частково це пов’язано з тим, що останні роки нарешті до нас прийшла система усвідомленого батьківства. Батьки більше часу приділяють дітям, пізніше віддають до дитячого садку та школи, а все необхідне завжди попідруч.

   Покоління Z — мультизадачне покоління. Відмова від чітких часових меж не заважає дітям виконувати свої обов’язки і ніяк не впливає на їхнє майбутнє. Робота та навчання для них — це просто перелік завдань, що потрібно виконати в строк. І все. Нічого більшого. Це як у відеоіграх: героєві потрібно встигнути збудувати паркан до темряви, бо нападуть вороги. Уранці та вдень герой може взагалі нічого не робити, адже умова лише одна — виконати все, доки не стемніло. Найголовніше — «Зети» все одно привчені до виконання завдань.

   Прості зв’язки

Більшість дітей останнього покоління дуже легко ставляться до дружніх та «ділових» відносин. У школярів багато друзів на Фейсбуці, може трохи менше приятелів в ігрових соцмережах та вони постійно «лайкають» фото вчителів в Інстаграмі.

    Якоюсь мірою це все здається легковажним, але, поміркуйте, які можливості для дитини у майбутньому! Наші діти мають надзвичайно широкий кругозір. Серед їхніх друзів знайдуться і терапевт, і зварювальник, і менеджер з реклами… І кожен з них зможе дати кілька порад та допомогти. Крім цього, завдяки соціальним мережам представники Z покоління завжди обізнані щодо останніх тенденцій. Якщо вміти користуватися всіма вхідними даними, така людина стає справжньою «скарбницею інформації».

   З якими проблемами стикаються «Зети»?

Швидке засвоєння інформації — це дійсно дуже корисна навичка, якої бракує попереднім поколінням. Але розум, що звик до швидкого потоку та опрацювання інформації, починає нудьгувати, коли її замало і вона надається дуже повільно. Найбільше негативу це додає під час уроків у школі. Значна різниця у швидкості сприйняття у дітей та вчителів старшого віку призводить до певних проблем:

     учителям не вдається утримати увагу дітей;

     дітям не вдається уважно слухати матеріал та засвоювати його;

     учителі сердяться на учнів, а учні — на вчителів.

Доступність інформації позбавляє дітей необхідності тягати за собою величезний «багаж знань», тому їх «внутрішній сортувальник інформації» може легко перенести прізвище першого світового космонавта до папки «неважливо».

   «Z-ти» також не завжди здатні зрозуміти, чому вони повинні перебувати у садку або школі в певний час і хто сказав, що математика має бути після фізкультури. Такі діти найбільш продуктивно навчаються та виконують свої хатні обов’язки не тоді, коли це комусь зручно або потрібно, а коли вони мають відповідний настрій.

   На жаль, більшість «Зетів» не готові налагоджувати міцні зв’язки. Якщо більш старшим дітям стає некомфортно, вони легко змінюють обстановку та оточення, без зайвих вагань. До того ж в їхньому світі практично не існує ієрархії. Вони не підкорятимуться комусь лише тому, що цей «хтось» старший за них або взагалі директор школи.

   Найбільша проблема полягає в тому, що сучасна система освіти ще не готова до кардинальних змін. Небагато вчителів розуміє сучасних дітей та знає, як їх можна навчити. Тому це завдання мають виконати батьки.

   Що робити батькам дітей Z-покоління?

Перше, що роблять батьки, — накладають обмеження на «віртуальне життя» дітей, побоюючись за їхню психіку, але не дуже втручаючись у подробиці. Навіть зараз більшість батьків мають давні стереотипи про те, що комп’ютери шкідливі для наших дітей. Безумовно, не можна допускати розвитку комп’ютерної та інтернет-залежності, але потрібно зважити на те, що ми живемо у цифрову еру.

   Для того щоб віртуальне життя не сильно захоплювало вашу дитину, потрібно приділяти їй більше часу та цікавитися її інтересами. Наприклад, оберіть час для відеоігор і грайте всією родиною. Якщо малюк полюбляє переглядати відео на Youtube — робіть це разом із ним. До того ж зараз дуже багато корисних мобільних додатків навіть для дітей до трьох років. Наявність улюбленої гри у смартфоні дає змогу вам розвивати дитину, маючи лише один невеличкий гаджет.

   Зважаючи на особливості, можливості та проблеми, пропонуємо вам прості правила поведінки та спілкування із дітьми покоління Z.

   Ставте завдання коротко, адже сучасні діти приділяють мінімум часу для нової інформації.

   Якщо завдання велике, розподіліть його на максимально короткі пункти.

Прописуйте ці завдання — діти не звикли все запам’ятовувати.

Обов’язково хваліть малюка, бо він залежний від ваших «лайків».

Ставте перед ними не тільки чіткі завдання, але й терміни.

Робіть пояснення за допомогою малюнків, бо вони краще розуміють мальовані образи, ніж слова.

Головний рухомий фактор — зацікавленість, тому навчайте дітей через гру, що по-справжньому зацікавить.

Якщо ви дуже переживаєте за інтернет-залежність вашої дитини, станьте «інтернет-гуру» для неї. Тільки ви можете бути позитивним прикладом «розумного» використання технологій, і малюк, сам того не усвідомлюючи, тягнутиметься за вами і братиме з вас приклад.

    Не намагайтеся змінити вашу дитину і зробити з неї людину з аналогічними переконаннями, настановами і поглядами на життя як у вас. Прийміть той факт, що ваш малюк інший, він у чомусь краще вас. Допоможіть йому увійти в доросле життя, поділіться своїм досвідом і придивіться уважніше — можливо, вам теж є чого повчитися у нього.

   Нове покоління набирає обертів, диктуючи нам свої правила, що ми не повинні ігнорувати. У такий ситуації найкращім рішенням є тільки симбіоз поколінь — максимальне взаєморозуміння та співпраця.

ДПА в 4 класі

Як правильно підготуватися до ДПА?

 По-перше, не треба панікувати ні дорослим, ні дітям.  ДПА - не привід для істерик. Мільйони людей вже пройшли, і ще більша кількість людей буде проходити цей шлях. Треба відзначити, що всі вони після цього живі і здорові. Проблема написання ДПА- чисто надумана проблема.

Адже це звичайна контрольна робота, тільки більш урочиста.

По-друге, не ставте собі та своїй дитині надзавдань, наприклад, здати тільки на «12». Реалістично підійдіть до ситуації, адже можлива невдача може негативно позначитися на здоров'ї, не посилюйте її.

Поради батькам 
Не підвищуйте тривожність дитини напередодні тестування - це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися". 

Запевняйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре.

Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.

Спостерігайте за самопочуттям дитини. Ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язаного з перевтомою. 

Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть дитині, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком.

Забезпечте зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.

Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.

Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних їй  письмових робіт. 
Деякі закономірності запам'ятовування

1. 1.Запам,ятовування ускладнюється непропорційно зростанню обсягу. Великий уривок вивчати корисніше, ніж короткий вислів.
2. 2.При однаковій кількості матеріалу краще запам,ятовується той, що є більш зрозумілим.
3. 3.Розподілене заучування краще від концентрованого. Краще вчити з перервами, ніж підряд; краще помалу, ніж відразу.
4. 4.Ефективніше більше часу витрачати на повторення з пам,яті, ніж на просте багаторазове читання.
5. 5.Якщо працюєте з двома матеріалами, доцільно починати з більшого.

Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність.

Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте їй годинник на контрольну. 

Напередодні ДПА забезпечте дитині повноцінний відпочинок, вона повинна відпочити і як слід виспатися. 

Порадьте дітям під час написання ДПА звернути увагу на наступне: 

· Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

· Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування - не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати);

· Якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і познач, щоб потім до нього повернутися;

· Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання, чи є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний варіант.

І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

І наостанок: ви людина зі своїми страхами, емоціями, амбіціями, зі своїми можливостями, характером і вміннями. Візьміть це з собою в допомогу, дотримуйтесь цих нехитрих правил і не мучте себе питанням: «Як правильно готуватися до ДПА?». Повірте, однозначної відповіді на нього немає! Головне – вірити в себе, виховувати цю віру в своїй дитині, і у вас обов’язково все вийде!

 Удачі!

Поради батькам другокласників

16 ПОРАД БАТЬКАМ ДРУГОКЛАСНИКІВ


Порада 1
Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2
Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань.
Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання:
- Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня;
- Привчайте дитину вчасно сідати за уроки;
- Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви;
- Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3
Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4
Важливо спочатку перевіряти і співставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5
Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6
Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі.
Для успішного навчання важливо:
- Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»;
- Чи знайоме дитині почуття відповідальності;
- Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7
Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8
Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами. Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9
Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність.
Якщо дитина погано навчається, то:
- Вона втратила віру в свої сили;
- Боїться, що його спитають на уроці;
- Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем;
- Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10
Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент.
Що робити?
- Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …);
- Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання);
- Підбирати цікаві завдання;
- Уникати нервозності і невиправданих конфліктів;
- Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос;
- Обов’язково відмічати перші успіхи дитини;
- Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11
Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12
Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13
Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці.
Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14
Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15
Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16
Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань.
- Письмові завдання варто чергувати з усними.
- Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів.
- Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто».
- Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

Відсутність мотивації до навчання у дітей – 10 помилок батьків.

Відсутність мотивації до навчання у дітей – 10 помилок батьків.

Правила Симона Соловейчика

Правила 

Симона Соловейчика

відомого педагога та психолога, які допоможуть  підготувати дитину до життя серед однокласників у школі.

1 He віднімай чужого, але і своє не віддавай.
2 Попросять - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.
3 Не бийся без причини.
4 Кличуть грати - йди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.
5 Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
6 Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.
7 Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
8 Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
9 Намагайся бути акуратним.
10 Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.
11 Пам'ятай: ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх. Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів! 

Бесіда з батьками майбутніх першокласників

"Бесіда з батьками майбутніх першокласників"

У сучасній освіті однією з актуальних проблем є підготовка дитини до навчання в школі. Школа - це абсолютно нове життя для дитини. Вона створює такі форми регламентації життя дитини, з якими малюк ще не стикався. Готувати дитину до школи необхідно, оскільки уникнути пристосування до шкільного життя неможливо, але частково або дуже значно полегшити його - цілком реальне завдання.

У школі дітей чекає незвична, цікава, але дуже нелегка робота. Вона пов'язана не лише з чисто фізичними зусиллями (треба висидіти довгий 35-хвилинний урок), але і з великою нервовою напругою. Адже навчання вимагає певного темпу засвоєння програмного матеріалу і спрямовано на розвиток складної розумової діяльності.

Більшість першокласників успішно опановують шкільну програму, але для частини дітей радість життя в школі захмарилася невдачами. Вони не в змозі спокійно висидіти урок і зосереджено займатися; дуже скоро починають крутитися, відволікатися. Неуважно слухаючи пояснення учителя, діти недостатньо добре і повно осмислюють матеріал, що пояснюється на уроці. В результаті учбова "заборгованість" з кожним днем стає все більше і більше. Не справляючись з навантаженням, постійно випробовуючи невдачі, діти втрачають інтерес до навчання. Це може навіть стати причиною формування негативного відношення до школи, небажання вчитися.

Особливо важкими бувають перші дні (а для частини дітей навіть перші місяці) перебування в школі: в цей час відбувається складний процес пристосування (адаптації) до нових умов. Для періоду адаптації характерні зміни в поведінці: порушується сон, апетит, спостерігаються підвищена дратівливість, замкнутість, плаксивість, невластиве дитині багатослівність або, навпаки, мовчазність та ін. Це усе зовнішні прояви крайньої нервової напруги, які з часом проходять. Діти звикають до ритму шкільного життя, менше втомлюються; повертається гарний рівний настрій, вони охоче спілкуються з батьками і однолітками, з'являється готовність виконати доручення, що виходять за рамки навчання.

Так проходить процес пристосування до школи у більшості дітей. Але для частини першокласників звикання до нових умов виявляється непосильним завданням: вони часто або тривало хворіють, а захворювання ще більше послабляють їх організм.

Чому так по-різному діти реагують на початковий етап навчання? Питання складне. Серед ряду причин що обумовлюють особливості пристосування різних дітей до школи, первинне значення мають стан здоров'я, рівень біологічної зрілості, а також розвиток тих умінь і дій, які потрібні для процесу навчання.

Звідси слідує висновок: дитину треба обов'язково готувати до навчання в школі. Така підготовка включає і зміцнення здоров'я, і своєчасне придбання дітьми необхідних для навчання навичок. Запорука успіху - об'єднання зусиль лікарів-педіатрів, батьків і вихователів.

Таким чином, перша турбота батьків майбутніх першокласників, не відвідуючих дитячий сад, - проведення своєчасного і повного медичного огляду дитини, а потім - виконання усіх призначень лікаря.

Дані медичних оглядів є основою для визначення готовності дитини до навчання в школі. Діти здорові, фізично витривалі, з нормальним фізичним розвитком, з високою опірністю (рідко, неважко і нетривало хворіють) легко переносять адаптацію, без утруднень справляються з учбовим навантаженням. Ослабленість організму, часті захворювання, хронічні хвороби - ось чинники ризику відносно готовності дитини до вступу до школи. До цієї групи відносять також дітей, біологічний рівень зрілості яких відстає від вікового. Остаточно питання про можливість почати навчання в школі з шести років вирішує лікар. І якщо, за його висновками, потрібно рік почекати, батькам не слід домагатися перегляду цього рішення.

Як готувати дитину до майбутнього навчання в школі?

Ці поради адресовані і тим, чиї діти відвідують дитячий сад.

Передусім створіть у себе вдома умови, які сприяють нормальному зростанню, розвитку і зміцненню здоров'я дітей. Чітке і строге виконання режиму дня привчає дитину до певного розпорядку: в один і той же час лягати спати, прокидатися, приймати їжу, грати, займатися. При достатній тривалості нічного і денного сну (у сумі приблизно 12 годин) діти не стомлюються, із задоволенням не лише грають і пустують, але і займаються - малюють, вирізують, виконують нескладні роботи по дому.

Пам'ятайте про користь свіжого повітря - це справжній елексир здоров'я. Приблизно половину часу (тобто близько 6 годин) діти повинні знаходитися в стані активної діяльності. Відомо, що найбільшу користь приносять спільні з батьками заняття. Нехай міцно увійдуть до устрою життя вашої сім'ї ранкова зарядка, лижні і пішохідні прогулянки, екскурсії, походи, посильна фізична праця, купання в річці. Не забувайте і про загартування: воно надійно підвищує опірність дитячого організму. Скільки радості доставить це вам і вашим дітям! Витрати енергії на активне зростання і велику рухову активність повністю компенсуються тільки повноцінним і регулярним харчуванням.

Важливим показником готовності дитини до шкільного навчання є розвиток тонкої моторики, рухових навичок кисті. Чим більше і різноманітніше робота кисті, тим краще і швидше удосконалюються її рухи.

При підготовці дитини до школи важливіше не учити її писати, а створювати умови для розвитку дрібних м'язів руки. Якими ж способами можна тренувати дитячу руку?

Існує багато ігор і вправ для розвитку моторики.

1.     Ліплення з глини і пластиліну. Це дуже корисно, причому ліпити можна не лише з пластиліну і глини. Якщо у дворі зима - що може бути краще снігової баби або ігор в сніжки. А влітку можна спорудити казковий замок з піску або дрібних камінчиків.

2.     Малювання або розфарбовування картинок - улюблене заняття дошкільників. Звернути увагу потрібно на малюнки дітей. Чи різноманітні вони? Якщо хлопчик малює тільки машини і літаки, а дівчинка схожих один на одного ляльок, то це навряд чи позитивно вплине на розвиток образного мислення дитини. Батькам і вихователям необхідно урізноманітнити тематику малюнків, звернути увагу на основні деталі, без яких малюнок стає спотвореним.

3.     Виготовлення виробів з паперу. Наприклад, виконання аплікацій. Дитині треба уміти користуватися ножицями і клеєм.

4.     Виготовлення виробів з природного матеріалу: шишок, жолудів, соломи та інших доступних матеріалів.

5.     Конструювання.

6.     Застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків.

7.     Зав'язування і розв'язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку.

8.     Загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок і т. д.

9.     Всмоктування піпеткою води.

10.  Нанизування намистинок і ґудзиків. Влітку можна зробити намисто з горобини, горішків, насіння гарбуза і огірків, дрібних плодів і т. д.

11.  Плетіння кісок з ниток, вінків з квітів.

12.   Усі види ручної творчості : для дівчаток - в'язання, вишивання і т. д., для хлопчиків - карбування, випалювання, художнє випилювання і т. д. Навчити наших дітей усьому, що уміємо самі!

13.  Перебирання круп: насипати в невеличке блюдце, наприклад, гороху, гречки та рису і попросити дитину перебрати.

14. "Показ" вірша. Нехай дитина показує руками усе, про що говориться у вірші. По-перше, так веселіше, а значить, слова і зміст запам'ятаються краще. По-друге, така маленька вистава допоможе дитині краще орієнтуватися в просторі і користуватися руками.

15.  Тіньовий театр. Попросити малюка з'єднати великий і вказівний пальці, а інші розпустити віялом. Диво: на освітленій настільною лампою стіні з'явиться папуга. Якщо розпрямити долоню, а потім зігнути вказівний палець і відкопилити мізинець, на стіні з'явиться собака.

16. Ігри з м'ячем, кубиками, мозаїкою.

Щодня пропонуйте дітям такі заняття! Не поспішаєте за дитину робити те, що вона може і повинна робити сама, нехай спочатку повільно, але самостійно.

Якщо вам вдалося організувати вдома спортивний куточок і малюк може лазити по спортивних сходах, підтягуватися на канаті, перекидатися на турніку, рука у нього буде міцною і твердою. Дайте своїй дитині молоток, пилу, цвяхи і змайструйте разом з ним нехитрий, але корисний виріб - рука дитини придбає упевненість і спритність.

При такому усебічному тренуванні шкільні заняття будуть для дитини не такими стомливими. Корисно перевірити результати копіткої роботи по формуванню руху кисті. Для цього використовуйте тест "вирізування круга", провівши його до початку тренування і після його закінчення.

Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки "потягне" за собою розвиток інтелекту.

Якщо дитина важко входить в контакт з однолітками, частіше організовуйте зустрічі з ними, спочатку для ігор, під час прогулянок, а потім для занять та забав вдома. Поступово у дитини вироблятиметься потреба в спілкуванні, а під час спільної діяльності відступлять нерішучість і боязкість. Користь принесуть рухливі ігри, якщо доручати дитині "командні" ролі, залучайте її до праці і не забувайте похвалити за допомогу.

Ваша дитина непосидюча, охоче починає будь-яку гру, будь-яку справу, але не довівши до кінця, береться за щось нове. Малюк не уміє порозумітися з однолітками в іграх оскільки претендує на положення лідера і не може підкорятися правилам гри. Дитина не терпляча, перебиває дорослих, не вислуховує пояснення. Такого малюка треба наполегливо привчати поводитися відповідно до тієї або іншої ситуації, навчити добре і до кінця виконувати завдання. Інакше він просто не зможе увійти до ритму шкільного життя, буде віднесений до "некерованих" дітей і порушників порядку.

На порозі школи чи не найголовніше - навчити дитину самостійності. Адже малюкові доведеться виконувати одне завдання за іншим, приймати рішення вибудовувати особисті стосунки з однокласниками і з учителем, а значить, і нести відповідальність.

У повчальному азарті не забувайте, що ваша дитина поки що дошкільник і тому не намагайтеся усадити його за стіл і по 45 хвилин "займатися" з ним різними навчальними предметами (читанням, математикою, письмом і т.д.).

Ваше завдання - лише правильно оцінити обсяг знань і навичок, якими повинен володіти майбутній учень.

МАТЕМАТИКА

Абсолютно не обов'язково уміти лічити до 100, за великим рахунком, це не представляє особливої складності. Набагато важливіше, щоб дитина орієнтувалася в межах десятка, тобто рахувала в зворотному порядку, умів порівнювати числа, розумів, яке більше, яке менше. Добре орієнтувався в просторі: вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, між, попереду, ззаду і т. д. Чим краще він це знає, тим легше йому вчитиметься в школі. Щоб він не забув цифри, пишіть їх. Якщо немає під рукою олівця з папером, не біда, пишіть їх паличкою на землі викладайте з камінчиків. Рахункового матеріалу навкруги предостатньо, тому мимохідь порахуйте шишки, пташки, дерева. Пропонуйте дитині нескладні задачки з життя, що оточує його. Наприклад: на дереві сидять три горобці і чотири синиці. Скільки усього птахів на дереві? Дитина повинна уміти вслухуватися в умову завдання.

ЧИТАННЯ

До першого класу зазвичай багато дітей вже погано-бідно читають, так що ви можете пограти з дошкільником в слова: нехай він назве навколишні предмети, що починаються на певний звук, або придумає слова, в яких повинна зустрічатися задана буква. Можна грати в зіпсований телефон і розкладати слово по звуках. І, звичайно, не забувайте читати. Вибирайте книжку із захоплюючим сюжетом, щоб дитині хотілося дізнатися, що там далі. Нехай він і сам прочитає нескладні фрази.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Обговорюючи прочитане, вчіть малюка ясно виражати свої думки, інакше у нього будуть проблеми з усними відповідями. Коли запитуєте його про що-небудь не задовольняйтеся відповіддю "так або ні", уточнюйте, чому він так думає, допомагайте довести свою думку до кінця. Привчайте послідовно розповідати про події, що сталися, і аналізувати їх. Компанії його однолітків запропонуйте пограти. Наприклад: діти загадують будь-який предмет і по черзі описують тому, що водить, не називаючи задумане слово. Завдання тому, що водить: відгадати це слово. Ті ж, хто загадав слово, повинні як можна ясніше описати загаданий предмет. З м'ячем можна грати в антоніми. "Чорний" - кидаєте ви дитині м'яч, "білий", - кидає дитина вам у відповідь. Так само грайте в їстівне-неїстівне, живе-неживе.

ЗАГАЛЬНИЙ КРУГОЗІР

Багато батьків думають, що чим більше слів знає дитина, тим більше вона розвинена. Але це не зовсім так. Зараз діти буквально "купаються" в потоці інформації, їх словниковий запас збільшується, але важливо, як вони ними розпоряджаються. Прекрасно, якщо дитина може до місця вставити складне слово але при цьому вона повинна знати найелементарніші речі про себе, про оточуючих людей і про навколишній світ: своя адреса (розділяючи поняття "країна", "місто", "вулиця") і не лише імена тата і мами, але їх по-батькові і місце роботи. До 7 років дитина цілком вже може розуміти, наприклад, що бабуся - це мамина або татусева мама. Але, головне, пам'ятайте: все ж таки в школу дитина йде не лише продемонструвати свої знання, але й вчитися.

Виховання дітей - складний процес. Виявіть винахідливість у вибиранні засобів виховання, а головне не забувайте, що одне з найнадійніших засобів - добрий приклад батьків. Частіше повертайтеся пам'яттю у своє дитинство – розказуйте малюкові про свої дитячі роки - це хороша школа життя.

Готуйте дитину до школи наполегливо, розумно, дотримуючи міри і такту. Тоді навчання не буде мукою ні для дитини, ні для вас.