Cистема науково-педагогічної діяльності
Х. Д. Алчевської
Cистема науково-педагогічної діяльності ХД.Алчевської включала в
себе наступні напрямки:
1.Власна науково-дослідницька робота
ХД.Алчевської, яка полягала у розробці дидактико-методичних засад освіти
дорослих у недільних школах, а також у популяризації справи недільних шкіл та
сприянні школам, що відкривалися.
2.Організаційно-методичне керівництво педагогічним
колективом Харківської недільної жіночої школи;
3. Організація та вдосконалення
навчального процесу шляхом спрямування науково-педагогічної роботи на розробку навчально-методичного забезпечення
освітнього процесу недільних шкіл.
4.Утворення унікального засобу підтримки
навчально-виховного процесу у формі педагогічного музею наочних посібників.
В Харківській жіночій
недільній школі ХД.Алчевської основним із дидактичних засобів досягнення мети,
була система організації навчального процесу, що включала в себе два аспекти:
загальноосвітній та виховний. Навчальний процес, на думку Алчевської, мав
складатися з ефективних та результативних прийомів, форм та методів навчання.
Школа Х.ДАлчевської
вирізнялася упровадженням індивідуального підходу в організації
навчально-виховного процесу щодо поділу учнів на групи та класи. По-перше учнів
розподіляли по групах за віком (молодші, підлітки, дорослі) та загальним рівнем
освітньої підготовки (неписьменні, малописьменні). Письменні відразу
зараховувались до класів. До кожної групи прикріплялася вчителька, під
керівництвом якої велося навчання. "Головне завдання розподілу учениць на
групи полягало у тому, щоб: по-перше, ніхто з учнів не залишався без діла, без
занять, без вчительки; по-друге, у кожній групі об'єднати по можливості учениць
одного рівня" . Після того, як у результаті
організації та здійснення попереднього навчання, учні у групі досягали відносно
однакового рівня освітньої підготовки, їх переводили у відповідні класи.
У групах недільної школи
діяла класно-урочна форма організації навчання, змістом та функцією якої була
колективно-індивідуальна взаємодія вчителя та учнів, а в
класах - домінувало предметне викладання. Перевага предметного
викладання у недільних школах, як писав М.О.Корф, полягала у наступному:
- значно покращувалася
якість викладання предметів окремими фахівцями;
- з'явилася можливість
залучати до роботи у школі більшу кількість вчителів, що полегшувало швидко
замінити вчителів, які вибувають;
- полегшувався контроль за
рівнем викладання та успішністю учнів; відбувалося професійне зростання
вчителів .
На думку науковців того часу, ХД.Алчевською та педагогічним
колективом Харківської недільної школи було створено найбільш
"раціональну" систему викладання для недільних шкіл. "Харківська
недільна школа зробила величезний крок вперед: зі школи письменності, у якої за
винятком звукового навчання читанню і грамоті та досить раціональної шкільної
дисципліни, не можна було запозичити жодного педагогічного прийому навчання, ця
недільна школа для дівчат перетворилася на цілковиту елементарну школу, яку
варто відвідати всякому, охочому бачити на ділі застосування кращих методів
навчання по всіх предметах", - пише у своєму відгуку М.О.Корф
після чергового відвідування школи .
Окрім вивчення офіційно дозволених предметів,
які обмежувались програмою навчальної школи, у Харківській недільній школі
подавались відомості вітчизняної історії, історії культури, географії, фізики,
природознавства, літератури, гігієни, анатомії та фізіології людини,
проводились бесіди з питань надання першої допомоги та профілактики хвороб.
Розширений зміст навчальної програми приваблював більшу кількість учнів, тому
що, як зазначав Я.В.Абрамов, недільні школи були віднесені до
початкових училищ і обмеженість навчальної програми не задовольняла ті кола учнів,
які вже мали початковий рівень освіти, але бажали поповнювати свої знання .
У викладанні кожного з
предметів, вчителі Харківської недільної школи прагнули упроваджувати передові
методики тогочасності. Саме тому на вчительських зібраннях докладно і всебічно розглядалися
кращі методи викладання кожного навчального предмету і, спираючись на
теоретичний та практичний досвід, обиралися найкращі .
Вагомим внеском
Х.Д.Алчевської у справу шкільництва є розроблена нею методика проведення
класних бесід з учнями на літературному матеріалі. Програми таких занять також
були заздалегідь напрацьовані та обговорені на педагогічних зборах школи.
Заслуга Х.ДАлчевської
полягала у тому, що літературні бесіди, як один з найефективніших методів
навчання стали ядром дидактико-методичної системи організації навчального
процесу у недільних школах.
Х.Д.Алчевська була
прихильницею колективної творчої праці, яка давала безцінні результати. На
педагогічних засіданнях відбувався вільний обмін думками, розвивалися дискусії,
обговорювались складні питання про систему навчання та виховання у недільній
школі, здійснювався пошук нових шляхів та засобів педагогічної роботи.
Вчителями велася постійна копітка колективна робота по розробці навчальних
програм викладання предметів та методичних вказівок до них. Програми
систематично поповнювалися та перевидавалися після ґрунтовного обговорення та
доопрацювання. За цими програмами понад ЗО років велося викладання у більшості
недільних шкіл Росії. Завдяки регулярним педагогічним зібранням вчителі школи були
завжди в курсі основних тенденцій в педагогічній науці та громадських подій.
Заслухалися реферати, доповіді, які торкалися проблем філософії, психології,
історії, літератури, мистецтва та ін. Розглядались такі важливі теми: про
необхідність і шляхи вшанування пам'яті письменників і видатних людей; про
систематичне поповнення учнівських та учительських бібліотек; про
індивідуальний підхід у навчанні тощо.
Немає сумніву, що спільне обговорення сприяло
правильній організації навчання, яке "взагалі велося із загальним
успіхом". Таку оцінку дає С.І.Миропольський
педагогічним засіданням та у цілому роботі Харківської недільної школи.
Одним з не менш важливих засобів розв'язання
завдань навчання та виховання у недільній школі були запровадженні Христиною Данилівною
педагогічні щоденники. Питання про їх значення неодноразово розглядалося на
педагогічних зборах школи. Підкреслюючи їх користь у справі вивчення й
узагальнення досвіду роботи вчителів та удосконаленні їх педагогічної
майстерності, збори намагалися визначити форму, призначення щоденників,
обов'язковість ведення їх тощо. Розглядаючи питання про педагогічні щоденники,
цінні міркування висловлювала Х.Д.Алчевська, вона вказувала на велику роль
щоденників як засобу для обміну педагогічним досвідом, наголошуючи на їх
поширенні . Безсумнівно, за словами педагогів-практиків,
читання та обговорення педагогічних щоденників на засіданнях колективу
безпосередньо впливало на підвищення професійного рівня вчителів та служило їх
самоосвіті. С.І.Миропольський звернув увагу на наступні зауваження у одному з
щоденників Х.Д.Алчевської, якими вона обґрунтовує користь для школи та
самоосвіти вчительок ведення постійного запису своїх дослідів по школі:
"Довіряючи
педагогічному щоденнику свої промахи і успіхи, свої погляди і міркування,
спостереження і висновки, писала Христина Данилівна, вчителька звикає
відноситися до справи розумно, критично; у неї є під рукою можливість звірити
минуле з теперішнім часом, перевірити рух вперед, як стосовно власної особистості,
так і відносно всієї справи. Щоденник повинен сприяти з'ясуванню ставлення
вчительок до школи, до учениць, нарешті, з'ясувати характер, здібності,
індивідуальні властивості кожної учениці. Педагогічний щоденник має величезне
значення, у виховному відношенні, як для самої вчительки, так і для розвитку
школи. Такий щоденник допоможе і сторонньому спостерігачеві прослідкувати
поступове зростання школи, її розвиток; з'ясувати ті сили, якими вона міцніла,
те життя, яким вона жила".
Величезного значення
Х.Д.Алчевська надавала самоосвіті вчителів своєї школи. З цією метою, поряд з
бібліотекою для учнів, у школі з перших днів її існування ретельно
комплектувалася бібліотека і для вчителів.
Самоосвіта вчительок
Харківської жіночої недільної школи давала блискучі результати. Завдяки цьому у
колективі відчувалось не лише гаряча відданість справі, але й правильне,
глибоке розуміння її, рідкісний педагогічний такт вчительок, вміння ставити
складні педагогічні питання і вирішувати їх практично - просто і доцільно .
За ініціативою
ХД.Алчевської у журналі "Русская школа" була започаткована
рубрика "Хроніка недільних шкіл", матеріали якої вона сама
редагувала. Виникнення "Хроніки недільних шкіл", що висвітлювала
різні аспекти просвітницької діяльності недільних шкіл, мало на меті
популяризацію досвіду, ефективних методів навчання, програм викладання.
Власноручно організуючі
роботу із періодичними виданнями, Х.Д.Алчевська вела обширну кореспонденцію,
відповідала на різноманітні запитання про роботу школи, розсилала різні
методичні матеріали на допомогу тим, хто мав намір організувати недільну школу.
Поступово у неї склався цілий комплект матеріалів: інструкції про порядок
клопотання про дозвіл на відкриття школи, про внутрішню організацію роботи
школи, кошториси на її утримання, програми, форми звітів, зразки ведення
журналів для запису учнів і ходу викладання, іноді цілі бібліотеки. Такі
комплекти матеріалів, Х.Д.Алчевська розсилала у всі кінці Росії, супроводжуючи їх
своїми порадами та методичними настановами. Саме тому школу Алчевської згодом
стали вважать методичним центром для всіх недільних шкіл
Росії.
Школа Х.Д.Алчевської мала велику добірну бібліотеку, яка вважалась
однією з найбагатших бібліотек для учнів на той час, і в якій існували
спеціальні правила користування. Перш ніж купити книгу, вчителі рецензували її,
а потім уважно стежили за письмовими відгуками на неї учнів. Кожен вчитель був
закріплений за певною групою читачок, обговорював з ними прочитане, допомагав у
виборі нових книг. Було зібрано понад 1500 матеріалів і відгуків на
твори О.Пушкіна, М.Лермонтова, М.Гоголя, Марка Вовчка,
І.Тургенева, Ф.Достоєвського та ін. У листі до
Л.М.Толстого Х.Д.Алчевська писала: "Що становить нашу справжню гордість,
так це ведення бібліотеки: ми рецензуємо кожну книгу перед тим, як вона надійде
до школи, читаємо рецензії на педагогічних засіданнях, після цього даємо читати
десяткам учениць різних за віком і різного розвитку, розпитуємо, як вони
засвоїли прочитане, чи сподобалася книга, і записуємо з їх слів відгуки у наші
шкільні зошити... На сьогодні у нас є до п'ятисот рецензій на книги для
народного читання поза школою й до тисячі відгуків на них
учениць". Організація такого напрямку роботи свідчить
про започаткування під керівництвом Х.Д. Алчевської такого важливого методу
вивчення читацьких інтересів, як робота з учнями.
Підсумком цієї копіткої
роботи Христини Данилівни та її вчителів-сподвижників став анотований
методико-бібліографічний покажчик книжок у трьох томах для народного й дитячого
читання "Що читати народові?" (1884 - 1906). У третьому
томі було вміщено цінний розділ "Видання дня народу українською
мовою". Серед рекомендованої української класики - твори
Т.Шевченка, І.Котляревського, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького, П.Куліша,
Ю.Федьковича, М.Коцюбинського, В.Стефаника, Лесі Українки та інших видатних
українських поетів та письменників. Появу такої книжки вважали
"надзвичайним явищем", а саме видання -"розумною книгою".
Свої багаторічні спостереження Х.Д.Алчевська підсумувала у передмові до
третього тому. Вона писала: "Особливої літератури читачі з народу не
потребують, вони тонко розуміють і цінують все велике, прекрасне, талановите у
нашій загальній літературі". У цих словах міститься глибока віра і повага
педагога до свого народу, відстоювання демократичних принципів народної освіти.
Книга "Що читати народові?" переконливо спростовувала твердження
буржуазно-поміщицьких ідеологів про те, що простим селянам недоступні твори
великих поетів і письменників.
Розвиваючи ідеї про
необхідність організації спеціальної роботи з літературою, ХД.Алчевська
спрямовувала свою діяльність на пошук літературних творів, які б відповідали
потребам простого народу. Під її керівництвом, групою вчителів було розроблено
ряд засобів, використовуючи які можливо не лише відкрити людині літературний
світ, а й увести її до нього, розвинути творче літературне мислення. Одним з
таких засобів став навчальний посібник "Книга дорослих". Цей посібник
був складений за такою логікою. Перший рік - "Книга
дорослих" призначалася для учнів, які закінчили букварний період навчання.
До цього випуску включалися художні твори, науково-популярні матеріали,
оповідання, байки, вірші, народні пісні тощо. У книзі другого року навчання
матеріали були згруповані за розділами: ботанічний, зоологічний, географічний,
історичний,літературний. "Книга дорослих" для третього року
складалася з розділів: географічний, історичний, з фізики, хімії і технології,
гігієни, азбука законодавства. Найбільшим був розділ - літературний.
Всього до "Книги дорослих" увійшло 173 художніх творів та
уривків. "Книга дорослих" містила таку велику кількість матеріалу,
яка не могла бути прочитаною у класі протягом трьох років, тому залишалося
багато статей для домашнього читання. Окрім того, книга була цілком придатна
для читання поза школою, і в цьому відношенні вона представляє видатний внесок
в нашу літературу. Поповнюючи знання читачів, ця книга своїм змістом і
характером робить на них благотворний виховний вплив.
Унікальним явищем у
діяльності Харківської приватної жіночої недільної школі став музей наочних
посібників (таблиць, картин, альбомів, приладів, історичних та географічних
карт, манекенів, чучел тощо). Це був єдиний у своєму роді педагогічний музей,
якого не мала жодна початкова школа Російської імперії. У 1896 р.
музей налічував вже понад 434 експонатів,
причому під деякими номерами значилися цілі колекції наочних посібників, а
вартість окремих із них сягала багатьох тисяч карбованців. До музейних
експонатів входили посібники, що були спеціально виготовлені для цього музею.
Школа, яку створила
Х.ДАлчевська, була покликана навчити якомога більше жінок письменності. Це був
безперечно новаторський для того часу проект народного приватного навчального
закладу, у якому застосовувались демократичні підходи до навчання та виховання
учнів на основі християнської релігії та національних традицій.
Практичний
та теоретичний доробок ХД.Алчевської сформував міцний пласт у процесі
розвитку народної освіти всієї Росії та подальшого розвитку педагогіки в
незалежній Україні. Крім того, потенціал педагогічних і навчально-методичних
ідей Алчевської спонукав, і буде
постійно спонукати дослідників до створення нових, або до подальшої розробки
вже наявних положень по організації системи освіти не тільки дорослих, а й учнів
різного віку.
