Тема. Україна – моя
Батьківщина.
Мета: поглиблювати
знання учнів про нашу країну – Україну; привернути увагу учнів до історії
виникнення свята — Дня Соборності України; ознайомити з історичним минулим;
донести до свідомості дітей важливість цієї історичної події; розвивати мислення,
пам'ять; виховувати любов до України.
Обладнання:
карта України; державні символи; ілюстративний матеріал.
ХІД УРОКУ
І. Організація учнів до уроку.
Слухання пісні Н. Май
«Калинова Україна».
ІІ. Повідомлення теми години спілкування.
1. Обговорення змісту пісні.
- Яка
наша Україна?
- Чому
так співається в пісні?
2. Розповідь вчителем легенди про
Україну.
- Через віки і бурі лихоліть залишили нам пращури легенду. І ви її, будь
ласка, збережіть, перекажіть онукам, друзі милі!
- Колись давно Бог створив народи і кожного наділив землею. Наші ж предки
кинулися шукати собі землю пізніше, але землі їм вже не дісталося.
От вони й прийшли до Бога. Дізнавшись, чого до
нього прийшли люди, запропонував їм Бог чорну землю.
- Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть інші народи.
— Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишилася для раю. Там є усе: ріки,
озера, ліси, степи. Але пам'ятайте: якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а
коли ні — належатиме ворогові.
Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть
до сьогоднішнього дня. А країну свою назвали Україною.
-
Сьогодні ми багато цікавого довідаємося про нашу країну
– Україну.
ІІІ. Робота по розкриттю теми.
1.
Вступне
слово вчителя.
- Україна – чудова, прекрасна
країна. Не даремно Бог сказав, що це земля, яка залишилася для раю.
1.
Робота в групах.
- Для того, щоб ви відчули красу нашої рідної землі,
попрацюємо в групах. Перед вами - пазли.
Якщо ви їх правильно зберете, то відвідаєте різні куточки нашої країни. (Діти
складають пазли із зображенням моря, гір, степу, лісу.)
- Які куточки краю ви склали? (Демонструються на екрані).
2.
Робота за фотоетюдами,
розміщеними на дошці.
3.
Словникова робота.
-
Все це наша Україна.
-
Якими іншими словами можна назвати Україну? (Батьківщина, Вітчизна, рідний
край, рідна земля).
-
Що ж для вас є Батьківщина?
4.Читання учнями віршів.
Знаєш
ти, що таке Батьківщина?
Батьківщина
—- це ліс осінній,
Це
домівка твоя і школа,
І
гаряче сонячне коло.
Батьківщина
— це труд і свято,
Батьківщина — це мама й тато,
Це твої
найщиріші друзі
І
бджола у веснянім лузі.
Батьківщина
— це рідна мова,
Це
дотримане чесне слово.
Край, де ми народились,
Де ростем,
живемо,
Батьківщиною ніжно
І з любов'ю
зовемо.
І ліси,
і рівнини,
Ріки,гори, поля —
Все це
наша Вкраїна,
Неозора
земля.
Рідний
край, рідний край,
Ти
Вкраїно наша.
Різні в
світі землі є,
Але ти
найкраща.
Ми всі діти українські,
Український славний рід,
Дбаймо, щоб про нас, маленьких,
Добра слава
йшла у світ!
5. Перегляд
презентації «Моя Україна».
6. Розповідь про День Соборності України.
-
Сьогодні Україна — незалежна суверенна держава. Але
чи завжди було так?
-
Звичайно, ні.
-
Щороку 22
січня весь український народ із удячністю згадує тих героїв, які боролися за
об'єднання усіх національно - демократичних сил українства, хто словом і
багнетом намагався відродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської
єдності формувалася ще з часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави,
визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
22 січня 1918 році у Києві на площі Святої Софії зібралося багато людей. У
церквах били у дзвони. Вулицями крокувало українське військо. Гучно звучали
оркестри. Майоріли національні прапори.
— Саме
цього дня було оголошено документ, що мав назву Четвертий універсал першого
українського уряду, який був створений 1917 року у Києві. У цьому документі
записано, що Україна проголошена
самостійною державою — Українською Народною Республікою,
-
А через рік,
того самого дня, на площі Святої Софії в Києві було проголошено про об'єднання
всіх українських земель в одну спільну Соборну Українську державу.
До цього часу Україна поділялася па Лівобережну та Правобережну. Польща
прагнула приєднати до своїх земель західну частину Україпи, а на східпі
території зазіхала Росія.
Увесь народ був розділений за політичними інтересами. Існували
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) і Українська Народна Республіка (УHP).
22 січня 1919 року Західна Україна об'єдналася з Наддніпрянською Україною
з дотриманням усіх належних урочистостей, щоб зміцнювати і будувати єдину
державу.
В Акті злуки проголошувалося: «Однині
воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України,
Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і
Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили, і за
які вмирали кращі сини України. Однині є єдина,
незалежна Українська Республіка».
Соборність — надзвичайно важлива і символічна, адже об'єднання українських земель —
це заповітна мрія нашого народу.
6. Створення віночка єдності українського народу. (Учні вирізують з кольорового паперу квіти і
наклеюють віночок навкруг карти України).
7. Читання учнями віршів.
Квітку
у садочку.
Зернятко
у полі.
Пташку,
що в гайочку,
Гори,
ріки, доли,
Хату,
шлях, будівлю,
Сонце в
небі синім
Ми звемо чарівним
Словом
— Батьківщина.
Маленькі
наші ноги,
Та
знають свою путь.
На
службу Україні
Як
виростуть, підуть.
Маленькі
наші руки,
Та
кріпнуть і ростуть.
На
службу Україні
Всю
працю віддадуть.
Дитячі
в нас серденька,
Та щирі
в них чуття,
Любити
Україну
Будуть
ціле життя.
Маленькі наші ноги,
Та знають, куди йти.
На службу Україні
Йдім, сестри і брати.
Все, що
рідне, хай нам буде
Найдорожче
і святе,
Рідна
віра, рідна мова,
Рідний
край нам над усе!
Присягаєм край наш рідний
Над усе любити.
Рідний народ шанувати
І для нього жити.
Ми живемо під небом ясним,
А навкруги шляхи, поля
І села, і міста прекрасні —
Це рідний край, моя земля.
У небі
райдуга барвиста,
Краплини
сонця золоті,
А діти
— це маленькі іскри
В
долонях рідної землі.
Ми щирих друзів на гостину,
Завжди чекаєм у добрий час.
Нові часи на Україні,
На Україні все гаразд!
У тебе є, сину,
Велика
родина —
Велика-велика
сім'я.
Найкраща
країна —
Твоя
Україна,
Родина
твоя і моя.
Калина і м'ята,
І батьківська хата,
Безкрайні пшеничні поля;
І горда єдина
Твоя Україна
Так ніжно тобі промовля:
— Гордися, мій сину!
Я — вільна, єдина;
Трудящий народ наш, як рій.
Калинова врода
І вічний добробут
У кожній оселі моїй.
8. Малювання малюнка «Мій рідний край».
9. Символи України.
- Символи — це знаки, умовні
позначення чи предмети, які характеризують державу, відображають її історію,
традиції, побут, прагнення народу.
У ст.
20 розділу І Конституції України записано:
«Державними
символами України є Державний Прапор України,
Державний
Герб України, Державний Гімн України».
Державний герб — офіційна емблема
держави. Він зображується на прапорах, грошових знаках, печатках, державних
документах. Його мета — в лаконічних символах дати уявлення про державу, її історію,
суспільний лад.
Золотий тризуб на синьому тлі —
Державний Герб України — символізує мир і творчу працю, спорідненість
поколінь, волелюбність українського народу.
Тризуб вважається відображенням триєдності життя. Це — батько, мати і
дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Також тризуб вважають символом
християнської віри українців в Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого.
Золотий тризуб ще у давнину був символом державної влади. Запровадив його князь
Володимир Мономах. Якщо уважно придивитися, можна прочитати слово «воля». (Вчитель демонструє зображення
Державного Герба України.)
Державний Прапор України — символ
міці й незалежності держави. Полотнище
українського прапора — синьо-жовте. Поєднання таких кольорів означає мирне
безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану — символом
мирної праці й достатку. Український прапор має досить давнє походження.
Поєднання жовтого і синього кольорів зустрічалося не тільки за часів козацтва,
а й набагато раніше — за княжої доби Київської Русі.
Синій, як море, як день, золотий
—
Рідний свій прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте — на ньому волошки
цвітуть.
Гляньте — жита в ньому золото
ллють.
З жита, з волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний.
Україна — це небо блакитне,
А в тім небі — зірки золоті,
Сяють нам з високості привітно
Ці два кольори, ніжні й прості.
Україна — це жовта пшениця
І блакитні волошки у ній.
Гей, як любо кругом — подивися! —
В тій країні коханій моїй!
Угорі — небозвід оксамитний,
А внизу — колосисті поля.
Край вітчизняний, край наш
привітний —
Рідне небо і рідна земля.
Прапор — це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх — ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм,
Синє — небо, жовте — жито,
Прапор свій оберігаєм,
Він — святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки є — народом —
Українським, в Україні.
- Національний гімн — це урочиста пісня країни, символ державної
єдності. Він звучить на ознаменування сили, слави і могутності держави.
Співають і слухають гімн стоячи. Наш гімн називається «Ще не вмерла
України...». Слова написав Павло Чубинський, музику — Михайло Вербицький. (Учні
слухають гімн України.)
І V. Підсумок уроку.